Сценарист Вільям Ґолдман якось знаменито заявив, що найважливішим фактом життя в Голлівуді є те, що «ніхто нічого не знає». Так він описав реальність, яка продовжує переслідувати кінобізнес: керівники студій не мають жодного уявлення про те, які картини принесуть гроші. Якщо, звісно, ці фільми не зроблені анімаційною студією Pixar.
З 1995 року, коли вийшла перша «Історія іграшок»[/i], Pixar зняла дев’ять фільмів, і кожен з них був шаленим хітом. У чому секрет Pixar? Незвичайний творчий процес.
Здебільшого студія збирає команду професіоналів-фрілансерів для роботи над одним проектом і звільняє їх, коли робота над картиною завершена. У
Pixar команда сценаристів, режисерів, аніматорів і технічних фахівців переходить від проекту до проекту. У результаті студія створила команду кінематографістів, які знають і довіряють один одному так, як це неможливо уявити на більшості знімальних майданчиків. Це пояснює, як вони справляються з постійною критикою, що лежить в основі невпинного процесу Pixar.
Анімаційні дні на студії починаються однаково: аніматори та режисер збираються в невеликій кімнаті для перегляду, заставленій зручними диванами. Вони їдять солодкі пластівці та п’ють каву. Потім команда починає аналізувати кілька секунд фільму, анімованого напередодні, безжально «шматуючи» кожен кадр. Навіть наймолодші співробітники заохочуються долучатися до роботи. Вищі ешелони також піддаються мегадозам здорової критики.
Кожні кілька місяців режисер кожного фільму Pixar зустрічається з «мозковим трестом» — групою старших творчих працівників. Мета зустрічі — висловити свої зауваження щодо поточної роботи — і це може призвести до серйозних змін. «Важливо, щоб ніхто не злився на вас за те, що ви облажалися», — каже Лі Ункріч, режисер
«Історії іграшок 3». «Ми знаємо, що помилки є невід’ємною частиною створення чогось хорошого. Тому наша мета — помилятися якомога швидше».
