Сніп ii-92-76 допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств

Норми будівництва і правила СНиП II-92-76 Частина II. глава 92 "Норми проектування. Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості" (Затв. Постановою Держбуду СРСР від 23 липня 1976 р N 116) (втратило чинність)

Норми будівництва і правила СНиП II-92-76
Частина II. глава 92
"Норми проектування. Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості"
(Затв. Постановою Держбуду СРСР від 23 липня 1976 р N 116)
Термін введення в дію
1 липня 1977 р.

поручитель:

Постановою Держбуду СРСР від 30 грудня 1987 р N 313 замість справжніх СНиП c 1 січня 1989 р введені в дію СНиП 2.09.04-87
Глава СНиП II-92-76 "Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості" розроблена ЦНДІ — промбудівлях Держбуду СРСР за участю Інституту гігієни праці та профзахворювань АМН СРСР, Всесоюзного НДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. Н.А. Семашко МОЗ СРСР і ВЦНІІ охорони праці ВЦРПС.
З введенням в дію цієї глави втрачає силу глава СНиП II-M.3-68 "Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості. норми проектування".
Справжня глава СНиП узгоджена з Міністерством охорони здоров’я СРСР і ВЦРПС.
Редактори — архітектори Ю.Н. Пастухов (Держбуд СРСР) і Л.Н. Шерман (ЦНІІпромзданій)
Внесено ЦНІІпромзданій Держбуду СРСР
На даний документ внесено зміни наступними документами:
Зміна, затверджене постановою Держбуду СРСР від 31 квітня 1983 року N 56
Зміни вступають в силу з 1 липня 1983 р.
Зміни та доповнення, затверджені постановою Держбуду СРСР від 31 грудня 1981 N 278
Зміни вступають в силу з 1 січня 1983 р.
Відкрийте актуальну версію документа саме зараз або отримаєте повний доступ до системи Поручитель на три доби безкоштовно!
Якщо ви зважаєте користувачем інтернет-версії системи Поручитель, ви можете відкрити цей документ саме зараз або запросити по Гарячої телефонної лінії в системі.

СНиП II-92-76
Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості

Сніп ii-92-76 допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств

Придбати СНиП II-92-76 — паперовий документ з голограмою і синіми печатками. детальніше
Поширюємо нормативну документацію з 1999 року. Пробиваємо чеки, оплачуємо податки, приймаємо до оплати всі законні форми платежів без додаткових відсотків. Наші клієнти захищені Законом. ТОВ "ЦНТІ Нормоконтроль"
Наші ціни менше, ніж в інших місцях, так як ми працюємо безпосередньо з постачальниками документів.

варіанти доставки

  • Термінова доставка кур’єром (1-3 дні)
  • Доставка кур’єром (7 днів)
  • Самостійний вивіз з московського офісу
  • Пошта РФ

Норми їх необхідно виконувати під час проектування нових та реконструйованих додаткових будівель і приміщень підприємств промисловості: санітарно-побутових, громадського харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування, управлінь, конструкторських бюро, навчальних занять і громадських організацій.
Замінений СНиП 2.09.04-87 з 01.01.89 р постановою Держбуду СРСР № 313 від 30.12.87 р (БСТ 3-88 с.15).

Зміст

1. Загальні положення
2 Об’ємно-планувальні та конструктивні рішення
3 Санітарно-побутові приміщення
4 Приміщення охорони здоров’я
5 Підприємства громадського харчування
6 Приміщення культурного обслуговування
7 Управління, конструкторські бюро, приміщення навчальних занять і громадських організацій
8 Опалення та система вентиляції
Додаток. визначення термінів

Дата введення

Доданий в базу

Закінчення періоду дії

актуалізація

01.07.1977
01.09.2013
01.01.1989
01.02.2020

Даний документ знаходиться в:

  • розділ Екологія
  • Розділ 91 Будівельні матеріали ТА БУДІВНИЦТВО
  • Розділ 91.040 Будівництво
  • Розділ 91.040.10 Громадські заклади типу
  • розділ Будівництво
  • Розділ Технічні документи
  • Розділ Документи Системи нормативних документів у будівництві
  • Розділ 3. Технічна документація з містобудування, будівель і споруд
  • Розділ к.31 Житлові, громадські та будівлі для виробництва та споруди

організації:

23.07.1976

затверджено Держбуд СРСР (Держком Ради Міністрів СРСР у справах будівництва) 116
розроблено ВНЗ гігієни праці та профзахворювань АМН СРСР
розроблено ВНДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. Н.А. Семашко МОЗ СРСР
розроблено ВЦНІІ охорони праці ВЦРПС
розроблено ЦНІІпромзданій
прийнято МОЗ СРСР
прийнято ВЦРПС
видано Стройиздат 1977 р.

щоб безкоштовно завантажити цей документ у форматі PDF, підтримайте наш блог і натисніть кнопку:
Держком Ради Міністрів УРСР У СПРАВАХ БУДІВНИЦТВА

Норми будівництва І ПРАВИЛА

Зшеш liti а пл.слі- * товкач й ^ 13 ст
Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості
Держком Ради Міністрів УРСР У СПРАВАХ БУДІВНИЦТВА (ДЕРЖБУД СРСР)
Норми будівництва І ПРАВИЛА
Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості
постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР у справах будівництва
о, 2В «,« ті р м ш ButCtW) g киф ‘
і ^ М ^ неш4.-9 ь йе ** ,. П4СТ. // # ст
6’crv / / Ґміна Мелґев. е. 9- / 2 ч), пристрої радіаційного охолодження (кабіни, поверхні радіаційного охолодження) — при інтенсивності опромінення понад 1500 ккал / (м 2-год). Зазначені пристрої можуть розміщуватися, залежно від робочих умов, на робочих місцях або в приміщеннях для відпочинку згідно з пп. 3.55-3.58 цих норм.
кол-во користуються вбиральнями на поверсі перевищує 500 чоловік — при процесах виробництва груп I і Па або 300 осіб — при процесах виробництва інших груп.
3.7. Гардеробні (крім гарде-
робном вуличного одягу), умивальні, душові та вбиральні повинні бути окремими для чоловіків і для жінок.
3.8. Гардеробні призначені для зберігання вуличного, домашнього і спецодягу.
При процесах виробництва груп I і Па гардеробні повинні бути загальними для всіх видів одягу.
При процесах виробництва груп II (крім На), III і IV повинні передбачатися окремі гардеробні для спецодягу. Г ардеробние спецодягу при процесах виробництва груп Іг (при кількості працюючих в найбільш великого числа зміні більше 30), Ша, ШБ, ШГ і IV6 повинні бути окремими для кожної з перерахованих груп.
Гардеробні вуличного, а ще вуличної і одягу для будинку в будь-яких ситуаціях можуть бути загальними для всіх груп процесів виробництва.
Примітки: 1. Окремі гардеробні для
спецодягу повинні передбачатися також при процесах виробництва групи 1в, якщо по робочих умов виникає потреба в повному (включаючи білизна) перевдяганні.
2. Загальні гардеробні для всіх видів одягу можуть передбачатися при процесах виробництва груп II, Ш $ і IV, якщо по робочих умов не виникає необхідності в повному (включаючи білизна) перевдяганні.
3.9. Входи в гардеробні * розміщуються ‘суміжно з вестибюлями, необхідно передбачати через тамбури. При входах в гардеробні повинні бути пристосування для очищення взуття.
3.10. Сполучення між вбиральні спецодягу і гардеробній вуличного і одягу для будинку повинно бути: для йдуть з роботи — через переддушові, а для йдуть на роботу — минаючи переддушові.
При використанні душовими до початку роботи зазначена черговість проходження при сполученні між вбиральнями виходячи з цього змінюється.
3.11. У варіантах коли знешкодження або знепилювання спецодягу повинне виконуватися після кожної зміни, необхідно передбачати роздавальні спецодягу.
3.12. роздавальні спецодягу
повинні складатися з індивідуальних приміщень:
для прийому (збору) і тимчасового зберігання забрудненого одягу;
для зберігання і видачі чистого одягу;
При кожному з перерахованих приміщень повинна передбачатися площа для відвідувачів в розрахунку 0,1 м 2 на одне місце. Площа для відвідувачів повинна відділятися бар’єром і оснащуватися лавами шириною 25 см. Відстань між лавами має бути 1 м, над спинками лавок повинні бути одежні гачки. Перед бар’єром необхідно передбачати вільну площу на ширину не менше 1 м від бар’єра.
Площа приміщення для прийому і тимчасового зберігання забрудненого одягу (виключаючи площа для відвідувачів) повинна братися в розрахунку 0,2 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні, що користується роздавальної.
В. залежності від режиму виробництва замість приміщення для зберігання і видачі чистого спецодягу дозволяється враховувати відповідні площа і обладнання в гардеробній спецодягу або загальної вбиральні.
3.13. При гардеробних вуличного і одягу для будинку або загальних гардеробних повинні передбачатися:
площа для розміщення чергового персоналу в розрахунку 2 м 2 на кожні 100 чоловік, що працюють в найбільш великого числа зміні;
площа для прасування одягу, чищення взуття, гоління, сушіння волосся і манікюрних в розрахунку 2 м 2 на кожні 100 чоловіків і 3 м 2 на кожні 100 жінок, що працюють в найбільш великого числа зміні;
вбиральня на 1-2 підлогові чаші (унітаза), якщо на відстані до тридцяти метрів від входу в гардеробну не передбачено вбиральня єдиного користування.
У місцях розміщення пристроїв для прасування одягу, чищення взуття, гоління, сушіння волосся повинні передбачатися штепсельні розетки для включення електопріборов.
3.14. Гардеробні повинні проектуватися, в основному, виходячи з умов використання самообслуговування. Для гардеробних вуличного одягу, а ще для роздавальних спецодягу дозволяється враховувати обслуговування.
3.15. Для зберігання самих різних видів
Продовження табл. 5
Група процесів виробництва
Види одягу та їх комбінування під час зберігання
Вид гардеробного обладнання
II (крім Па), III, IV
Вулична, домашня і спеціалізована
Вулична і домашня
Шафи з відділеннями шириною 25 або 33 см (див. Примітку 2)
Шафи з відділеннями шириною 33 або 40 см (див. Примітку 2)
Шафи з відділеннями шириною 25 або 33 см (див. Примітку 2)
Шафи з відділеннями шириною в залежності від складу спецодягу: 25 см — при зви ном складі,
33 см — при розширеному складі,
40 см прі великий спеціальному одязі.
Місце на вішалці в роздавальної (якщо необхідно пристрої роздавальної)
Примітки: 1. До спеціальному одязі
простого складу відносяться фартухи, халати, курточки, комбінезони і т. д. До спеціальному одязі розширеного складу відноситься спецодяг простого складу, що доповнюється в потрібних випадках натільною білизною, шкарпетками, чобітьми, засобами індивідуального захисту. До великої спеціальному одязі відносяться утеплена одяг і взуття (ватяні курточки, кожушки, валянки і т. Д.).
2. Першу з перерахованих в таблиці ширину відділень в шафах необхідно приймати на підприємствах, що будуються в кліматичних районах II (крім підрайону ПА), III (крім підрайону ША) і IV; другу — в кліматичних підрайонах IB, 1Г, ПА, ША; в кліматичних підрайону IA, 1Б і 1Д вуличну одяг необхідно зберігати в індивідуальних гардеробних на вішалках.
3. У варіантах окремого зберігання вуличного одеж-
ди ширина відділення в шафі для поперемінного зберігання домашнього та спецодягу повинна братися: при процесах виробництва груп 1 1 але і 16 — 20 ем, а при процесах виробництва груп 1в і Па — 25 см. Для зберігання одягу для будинку при процесах виробництва груп II (крім па), III і IV ширина відділення в шафі повинна братися 20 см.
одягу повинні передбачатися шафи замикаються або відкриті (т. е. не обгороджені з лицьового боку) з відділеннями, кожне з яких має бути обладнано штангою для плічок, місцями для головних уборів, взуття, аксесуарів для туалету, а в потрібних випадках і для засобів індивідуального захисту.
Розміри відділень шаф (в осях) повинні бути: глибина — 50 см, висота — 165 см, ширина — відповідно до вказівок табл. 5.
Шафи для зберігання одягу для будинку (окремо, одночасно з вуличним одягом, поперемено з особливою одягом) можуть бути замикаються або відкриті; шафи для зберігання спецодягу повинні бути, в основному, відкриті, а шафи для зберігання спецодягу зі штучною вентиляцією повинні бути замикаються.
У відділеннях шаф для зберігання різних видів одягу повинні передбачатися мобільні перегородки.
У верхній і нижній частинах замикаються шаф повинні бути в кожному відділенні отвори (жалюзі, сітки і т. П.) Для провітрювання; в шафах для зберігання спецодягу зі штучною вентиляцією або з сушінням повинні бути в нижній ча-сти кожного відділення отвори сукупною площею 0,03 м 2, а зверху — пристосування для механічної витяжки повітря.
Для окремого зберігання вуличного одягу повинні передбачатися вішалки зі штангами для плічок або з гачками, а ще місця для зберігання вуличного взуття.
Під час зберігання одягу для будинку в відкритих шафах в гардеробній необхідно передбачати шафа з замикаються скриньками для зберігання документів і цінностей.
3.16. Гардеробне устаткування необхідно приймати відповідно до вказівок табл. 5.
3.17. Кількість відділень в шафах повинно братися рівним обліковому кількості працюючих. Кількість місць на
вішалках для окремого зберігання вуличного одягу має братися рівною кількості працюючих в 2-ух найбільш багатьох сусідніх змінах.
3.18. У гардеробних, крім гардеробних при виробництвах з процесами групи 1а, повинні передбачатися лавки завширшки 25 см, що розташовуються у шаф по всій довжині їх рядів. У гардеробних при виробництвах з процесами груп 16 і Па лави повинні знаходитися по одній зі сторін проходів між шафами, в інших варіантах — по обом сторонам проходів.
Під час роботи підприємства в три або 4-ре зміни дозволяється розташовувати лави по одній зі сторін проходів.
3.19. Відстань між лицьовими поверхнями шаф має братися:
2 м — при розташуванні лав по обом сторонам проходів;
1,4 м — при розташуванні лав виключно по одній зі сторін проходів;
1м — в гардеробних без лавок.
Відстань між лицьовими поверхнями шаф і стіною або за допомогою перегородки має братися:
1,2 м — в гардеробних з лавами;
0,8 м — в гардеробних без лавок.
3.20 Відстань між осями рядів вішалок повинно братися:
вішалок з штангами для плічок (при двосторонньому розміщенні штанг щодо осей вішалок): 2 м — при обслуговуванні, 2,4 м — при самообслуговуванні;
вішалок з гачками: 1,2 м — при обслуговуванні, 1,5 м — при самообслуговуванні.
Відстань між віссю ряду вішалок і стіною або за допомогою перегородки має братися:
вішалок з штангами для плічок (при двосторонньому розміщенні штанг щодо осей вішалок): 1,2 м — при обслуговуванні, 1,5 м — при самообслуговуванні;
вішалок з гачками: 0,9 м — при обслуговуванні ,, 1,2 м — при самообслуговуванні.
Відстань між виступаючими частинами рядів консольно-поворотних вішалок, а ще між виступаючими частинами ряду подібних вішалок і стіною або за допомогою перегородки має братися:
0,6 м — при обслуговуванні, 1м — при самообслуговуванні.
Відстань між торцями рядів вішалок і бар’єром має братися 0,6 м.
У гардеробних для зберігання на вішалках
вуличного одягу на підприємствах, розташованих в кліматичних підрайонах ГА, 1Б і 1Д, зазначені відстані слід нарощувати на 0, 2 м.
3.21. У гардеробних вуличного одягу необхідно передбачати перед бар’єром у вішалок вільну смугу статі шириною не менше 1 м, площа якої встановлюється в розрахунку 0,03 м 2 на одне місце для зберігання одягу. Ширина зазначеної смуги статі повинна бути збільшена на ширину евакуаційного проходу ,, необхідного протипожежних норм, проте не менш ніж на 1 м.
На підприємствах, які розташовані в кліматичних підрайону IA, Ш і 1Д, ширину вільної смуги статі перед бар’єром слід нарощувати виходячи з умов розміщення на ній лавок завширшки 30 см, довжиною в розрахунку 1 м на кожні 12 осіб, які працюють в найбільш великого числа зміні. Відстань між лавами має бути
3.22. Довжина вішалок повинна братися в розрахунку 8 плічок або 6 гачків на \ м вішалки ,, а в кліматичних підрайону IA. 1Б і 1Д — 6 плічок або 4 гачка на 1 і вішалки.
3.23. При гардеробних повинні зберігатися у окремі для зберігання чистої та забрудненої сцепіальной одягу, площею кожна в розрахунку 1,5% площі вбиральні спецодягу або загальної вбиральні, однак не менше трьох метрів 2 кожна. При обліковому кількості користуються вбиральнею менше 50 осіб зберігання чистої та забрудненої одягу може передбачатися в індивідуальних шафах.

душові

3.24. Душові повинні розміщуватися суміжно з гардеробними.
При душових необхідно передбачати переддушові, що призначаються для витирання тіла, а при душових в гардеробних для загального зберігання всіх видів одягу — також і для переодягання. При душових душових сіток 4 і менш пристрій переддушові необов’язково.
3.25. Душові повинні бути обладнані відкритими кабінами, огороджувальні з 3-х сторін * а при процесах виробництва груп III (крім ШБ) і IV6 — відкритими кабінами, огороджувальні з обох сторін, з наскрізними проходами.
У душових при виробництвах з процесами груп I, Па, Ів, ШБ і IVa до 10% усієї кількості кабін у чоловічих душових і до 30% кабін в жіночих душових дозволяється враховувати закритими зі входами з переддушових.
3.26. Кабіни для душу (закриті і відкриті) повинні відділятися один від одного перегородками з матеріалів стійких до вологи висотою від підлоги 1,8 м, що не доходять до підлоги на 0,2 м.
У душовій кабіні закритого типу повинні бути враховані замикає двері і місце для переодягання, обладнане лавою і вішалкою і відокремлене від душової установки водостійкої віконної фіранкою.
3.27. Преддушевие, що призначаються для витирання тіла, повинні бути обладнані вішалками з гачками для рушників в розрахунку 2 гачка на одну душову сітку, що розташовуються через 20 см, поличками для приладдя для туалету, а ще лавами шириною 30 і довжиною 40 см на одну душову сітку.
Преддушевие, що призначаються для витирання тіла і переодягання, повинні бути обладнані лавками шириною 30 і довжиною 80 см на одну душову сітку; над спинками лавок повинні бути одежні гачки і рушників, розташовувані через 20 см, і поличка для приладдя для туалету. Відстань між рядами лавок повинна бути 1 м.
Вхід в душові, устатковані кабінами з наскрізними проходами, повинен передбачатися через тамбури, вихід — через переддушові для витирання тіла; на вході в душову слід передбачати місце для видачі коштів для миття ,, в преддуше-вої — місце для видачі рушників.
3.28. Розміри відкритих кабінок для душа в плані необхідно приймати 0,9X0,9 м, закритих 1,8Х0 »9 м, при цьому розміри місць для перевдягання повинні братися 0156Х0» 9м. При товщині перегородок кабін до 3 см зазначені розміри дозволяється приймати в осях перегородок.
3.29. Ширину проходу між рядами кабінок для душу необхідно приймати:
2 м — при кількості кабін в ряду більш
1,5 м — при кількості кабін в ряду 6 і менше.
Ширина проходу між рядом кабін і
стіною або за допомогою перегородки повинна братися:
1,5 м — при кількості кабін в ряду більше 6.
1 м — при кількості кабін в ряду 6 і менше.
3.30. Душові повинні бути обладнані індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води, розташованими біля входу в кабіну. При кількості душових сіток 4-ри і більше використовуються групові змішувачі.
3.31. Лотки для водяного стоку з кабінок для душа повинні бути шириною не менше 20 см і глибиною перед початком ухилу не менше 2 см; ухил лотка повинен бути не менше 0,01.
У підлогах душових кабін закритого типу зі входом конкретно з вбиральні необхідно передбачати піддони.
3.32. Кількість душових сіток необхідно приймати за кількістю працюючих в найбільш великого числа зміні, або в найбільш великого числа частини цієї зміни, що одночасно закінчують роботу (див. П. 1.6 цих норм), виходячи з розрахункової кількості осіб на одну душову сітку, встановленого в табл. 6.
3.34. Умивальні повинні розміщуватися суміжно з гардеробними спецодягу, загальними вбиральнями або на що передбачається для цієї мети площі в перерахованих гардеробних.
Залежно від характеру виробництва до 40% розрахункової кількості умивальників дозволяється розміщувати в приміщеннях для виробничих потреб поблизу місць для роботи.
Рукомийники, що розміщуються поблизу рабо-
3.33. Кількість душових сіток в одній душовій не повинно бути більше 30.
Групи процесів виробництва
Розрахунковий у людей на одну душову сітку
116, Нг, Ша, Шв, ШГ
Примітка. При влаштуванні закритих ка-
бін розрахункове кількість осіб на одну душову
сітку, зазначене в цій таблиці, необхідно зменшувати на 30%.
чих місць, а ще рукомийники для працюючих в управліннях, конструкторських бюро, в громадських організаціях і для учнів у приміщеннях навчальних занять дозволяється розміщувати в тамбурах при туалетах.
3.35. Рукомийники використовуються поодинокі або групові.
Поодинокі рукомийники, що ставляться в умивальних, повинні братися, в основному, третьої або четвертої величини, а ставляться в тамбурах убиралень — першої або другої величини (по ГОСТ 14360- 69. Рукомийники керамічні. Типи і головні розміри).
Групові рукомийники використовуються при виробництвах, де миття тіла не потрібно (наприклад, при виробництвах груп 1а, 16, IVb), а ще при столових.
При процесах виробництва груп Ша, Шв, ШГ і IV6 рукомийники зобов’язані бути обладнані педальними або ліктьових пристроями пуску .
3.36. Відстань між осями кранів умивальників в ряйу необхідно приймати не менше 0,65 м, а між віссю крана крайнього рукомийника в ряду і стіною або за допомогою перегородкі- не менше 0,45 м.
3.37. Ширина проходів між рядами умивальників повинна бути:
2 м — при кількості умивальників в ряду 5 і більше;
1,8 м — при кількості умивальників в ряду менш 5.
Ширина проходу між рядом умивальників і стіною або за допомогою перегородки повинна бути:
1.5 м — при кількості умивальників в ряду 5 і більше;
1,35 м — при кількості умивальників в ряду менш 5.
Ширина проходу між рядом умивальників і лицьовою поверхнею шаф повинна бути:
2 м — при розташуванні умивальників паралельно ряду шаф;
1.5 м — при розташуванні умивальників уздовж торців рядів шаф.
Ширина проходу між груповими округлими рукомийниками повинна бути 1,2 м, а між округлими рукомийниками і стіною або за допомогою перегородки — 0,9 м.
3.38. Кожен рукомийник повинен бути оснащений краном холодної і гарячої води. До груповим рукомийник і рукомийник з педальним або ліктьовим пусковим
пристроєм повинна бути підведена тепла вода.
В умивальних необхідно передбачати гачки для рушників і одягу, судини для рідкого або полки для кускового мила.
3.39. Кількість кранів в умивальних необхідно приймати за кількістю працюючих в найбільш великого числа зміні або в найбільш великого числа частини цієї зміни, що одночасно закінчують роботу (див. П. 1.6 цих норм), виходячи з розрахункової кількості осіб на один кран, встановленого в табл . 7.
Кількість кранів для працюючих в управліннях, конструкторських бюро і громадських організаціях, а ще для учнів в приміщеннях навчальних занять необхідно приймати з розрахунку 40 осіб на 1 кран.
При підрахунку кількості кранів, що встановлюються в умивальних при гардеробних, кількість кранів в їдальнях і вбиральнях не береться до уваги.

ванни для ніг

3.40. Ванни для ніг потрібно розмістити в переддушових, в умивальних або в гардеробних на що передбачається для цієї мети площі.
3.41. Кількість ванн для ніг слід визначати за кількістю працюючих в найбільш великого числа зміні або в найбільш великого числа групі цієї зміни, що одночасно закінчують роботу (див. П. 1.6 цих норм), виходячи з розрахунку 50 чоловіків або 40 жінок на 1 ножну ванну.
,3.42. Ширина проходу між рядами ванн для ніг повинна братися 2 м, а між крайнім рядом ножних ванн і стіною або за допомогою перегородки — 1,2 м. Відстань між осями кранів ножних ванн має братися не менше 0,7 м, а між віссю крайньої ножної ванни в ряду і стіною або за допомогою перегородки — не менше 0,5 м.
3.43. Ванни для ніг повинні бути обору-
людина на один кран
’16, 1в, Ша, ШБ, IVa,

СНиП 11-92-76

довай індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води.
При ножних ваннах повинні передбачатися табуретки, вішалки для рушників і полиці для речей для туалету.
3.44. Напівдушів необхідно передбачати і розміщувати відповідно до вказівок табл. 4.
Напівдушів потрібно розмістити у відкритих кабінах розмірами в плані 0,9Х0>9 м, огороджених екранами або віконними фіранками з водостійких матеріалів висотою 1,8 марнотрат статі, що не доходять до підлоги на 0,2 м.
3.45. Кількість напівдушів необхідно приймати з розрахунку один напівдушів на кожні 15 осіб, що користуються напівдушів в найбільш великого числа зміні.
До напівдушів повинна бути підведена тепла вода.
3.46. Расстояніе- від місць для роботи, що розміщуються в будівлях, до вбиральнях має братися не більш 75 м, а від місць для роботи на майданчику підприємства-не більш 150 м.
3.47. Вбиральні в висотних вспомо-них і виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.
При кількості працюючих на 2-ух сусідніх поверхах до 30 чоловік вбиральня можна розташувати виключно на одному з поверхів — з найбільшою кількістю працюючих; при 10 працюючих на 3 поверхах дозволяється враховувати одну вбиральню на три поверхи.
3.48. Вбиральні повинні бути обладнані, в основному, підлоговими чашами (або унітазами спеціалізованих видів без сидінь), розміщеними в індивідуальних кабінах з дверима, що відкриваються назовні. Кабіни повинні відділятися один від одного перегородками висотою від підлоги 1,8 м, що не доходять до підлоги на 0,2 м. У кабінах повинні передбачатися одежні гачки.
Розміри кабіни в плані повинні бути 1,2X0,8 м.
При товщині перегородок кабін до 3 см зазначені розміри кабін дозволяється приймати в осях перегородок.
У вбиральні на 3 підлогові чаші (або 3 унітази) і більш один унітаз повинен бути з сидінням.
В чоловічих вбиральнях необхідно передбачати також пісуари.
Пісуари необхідно використовувати, в основному, індивідуальні — настінні або підлогові. В одноповерхових будинках дозволяється враховувати лоткові пісуари.
Відстань між осями настінних або підлогових пісуарів має братися 0,7 м.
Довжина лоткового пісуара встановлюється в розрахунку 0,6 м на одного користується пісуаром. Ширина лотка повинна братися не менше 0,3 м; глибина його перед початком ухилу повинна бути 5 см. Ухил дна лотка до трапів повинен бути не менше 0,01.
Піссуарние лотки повинні бути оброблені глазурованими плитками і оснащені пристроями безперервного змивання.
3.49 Кількість санітарних приладів — підлогових чаш (унітазів) і пісуарів — в жіночих і чоловічих вбиральнях має братися все залежить від кількості користуються вбиральні в найбільш великого числа зміні, в розрахунку 15 осіб на 1 санітарний прилад.
В чоловічих вбиральнях кількість пісуарів має дорівнювати кількості підлогових чаш (унітазів), а при непарному сумарної кількості санітарних приладів — на один більше. При кількості чоловіків 15 і менше пісуар в убиральні враховувати не потрібно.
Кількість підлогових чаш (унітазів) і пісуарів в одній вбиральні повинно бути не більше 16.
3.50. Вхід до вбиральні повинен влаштовуватися через тамбур з самозакривається дверима.
У тамбурі повинні передбачатися рукомийники, вішалки для рушників (або електрорушники) і полки для мила. Кількість умивальників слід визначати з розрахунку — один рукомийник на кожні 4-ре підлогові чаші (унітаза) і на кожні 4-ре пісуара, проте не менш одного рукомийника на кожну вбиральню.
У разі розташування в тамбурі умивальників для працюючих в управліннях, конструкторських бюро, громадських організаціях (згідно п. 3.34 цих норм) в тамбурах повинні передбачатися штепсельні розетки для включення електробритв та інших приладів.
3.51. Ширина проходу між рядами кабін, пісуарів, а ще кабін і пісуарів повинна братися рівної:
2 м — при кількості кабін або пісуарів в ряду шість і більше,
1,5 м — при невеликій кількості.
Ширина проходу між рядом кабін або
пісуарів і стіною або за допомогою перегородки повинна братися 1,3 м.
3.52. Курильні необхідно передбачати у випадках, коли за умовами виробництва або пожежної безпеки куріння в приміщеннях для виробничих потреб або на території підприємств не дозволяється, а ще при обсягах приміщення виробничого характеру на одного працюючого менше 50 м 3 .
3.53. Курильні потрібно розмістити суміжно із вбиральнями або з приміщеннями для відпочинку.
Відстань від місць для роботи, що розміщуються в будівлях, до курильних повинно бути не більше 75 м, а від місць для роботи на майданчику підприємства — не більше 150 м.
3.54. Площа курильної повинна визначатися з розрахунку: 0,03 м 2 на одного чоловіка і 0,01 м 2 на одну жінку, які працюють в найбільш великого числа зміні, але повинна бути не менше дев’яти метрів 2 .

Приміщення для відпочинку в час роботи,

приміщення і пристосування для обігрівання і охолодження
3.55. Приміщення для відпочинку в час роботи, приміщення для обігрівання і охолодження повинні передбачатися відповідно до технологічної проектної частиною.
У приміщеннях для відпочинку потрібно розмістити пристосування для обігрівання або охолодження відповідно до табл. 4 справжніх норм.
3.56. Площа приміщення для відпочинку повинна визначатися з розрахунку 0,2 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні, що користується цим приміщенням, а при важких роботах, вироблених в приміщеннях з істотними надлишками явного тепла, 0,3 м 2, але повинна бути не менше 18 м 2 .
При розміщенні в приміщенні для відпочинку пристроїв для обігрівання або охолодження площа приміщення слід нарощувати, визначаючи додаткову площу в розрахунку 0,1 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні, що користується пристроями для обігрівання або охолодження.
При розміщенні пристроїв для обігрівання в індивідуальному приміщенні площа даного приміщення повинна визначатися з розрахунку 0,1 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні, що користується помещени
ем для обігрівання, але повинна бути не менше 12 м 2 .
3.57. Відстань від місць для роботи до приміщень для відпочинку, обігрівання або охолодження повинно бути не більше 75 м, а від місць для роботи на майданчику підприємства — не більше 150 м. Вхід в приміщення для відпочинку, обігрівання або охолодження, що розміщується у виробничому приміщенні, повинен передбачатися через тамбур.
3.58. Приміщення для відпочинку повинні бути обладнані вішалками для одягу і рукомийники зі змішувачами гарячої і холодної води, кількість яких встановлюється в розрахунку 1 умивальник на кожні 60 чоловік працюючих в найбільш великого числа зміні, що користуються приміщенням для відпочинку, а ще пристроями питного постачання водою, працюючими від електрики кип’ятильниками.
При приміщеннях для відпочинку дозволяється враховувати роздачу видається безкоштовно молока згідно з вказівками п. 5.5 цих норм. У варіантах коли площа ,, необхідна для видачі молока, перевищує 6 м 2, необхідно передбачати для цього індивідуальне приміщення, розташоване суміжно з приміщенням для відпочинку,
Рівень звукового тиску в приміщеннях для відпочинку не повинен бути більше рівень, встановлений нормами санітарії проектування будівель промислового характеру для кабін спостереження і дистанційного керування з мовним зв’язком по телефону.

Пристрої питного постачання водою

3.59. Для постачання чистою водою необхідно передбачати автомати, фонтанчики, закриті баки з фонтануючими насадками і інші пристрої. У гарячих цехах необхідно передбачати пристосування для постачання підсоленій газованою водою .
У потрібних випадках повинні передбачатися питні станції з пристроями для приготування води, а ще для зберігання, видачі, наповнення, миття та дезінфекції фляг.
3.60. Пристрої питного постачання водою потрібно розмістити в ключових проходах приміщень на виробництві, в приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях, а ще на майданчику підприємства, поблизу технологічних установок, що розміщуються поза будівлями.
При процесах виробництва групи III пристрої питного постачання водою ледве-
дме розміщувати відповідно до санітарних правил або відомчими нормами проектування.
3.61. Відстань від місць для роботи, що розміщуються в будівлях, до пристроїв для постачання чистою водою не повинно бути більше 75 м.
3.62. Кількість пристроїв питного постачання водою повинно визначатися в расчете- один пристрій на 100 чоловік, що працюють в найбільш великого числа зміні, при процесах виробництва груп Пб, Іг і один пристрій на 200 чоловік при процесах виробництва інших груп.

респіраторні

3.63. Респіраторні необхідно передбачати відповідно до табл. 4 справжніх норм.
3.64. При обліковому кількості працюючих, які користуються респіраторами або протигазами, до 300 осіб респіраторні повинні складатися з одного приміщення для зберігання, прийому, видачі, перевірки і перезарядки респіраторів або протигазів.
При обліковому кількості працюючих, які користуються респіраторами або протигазами, понад 300 до 500 осіб, в респіраторної повинні бути два приміщення: *
для зберігання, прийому та видачі респіраторів або протигазів;
для контролю і перезарядки респіраторів або протигазів.
При обліковому кількості працюючих, які користуються респіраторами або протигазами, більше 500 чоловік необхідно передбачати майстерню для контролю і перезарядки респіраторів і протигазів, а при цехах — тільки приміщення для зберігання, прийому та видачі респіраторів або протигазів.
3.65. Площа респіраторної повинна визначатися відповідно до табл. 8, але бути не менше дев’яти метрів 2 .
Площа приміщення для контролю і перезарядки респіраторів і протигазів долж-
на становити 40% всієї площі респіраторної.
Приміщення для годування немовлят
3.66. Приміщення для годування немовлят повинні передбачатися на підприємствах, що відносяться по санітарної специфікації до IV і V класів, при кількості жінок, які працюють в найбільш великого числа зміні, ні. менше 100. Дані приміщення потрібно розмістити при прохідних.
3.67. У складі приміщень для годування немовлят повинні передбачатися: очікувальна; кімната годування, оснащена умивальником з приладом змішувача гарячої та холодної води; вбиральня з входом з очіку-далекої.
Площа Чекальні слід визначати з розрахунку 0,7 м 2 на одну дитину, площа кімнати для годування — в розрахунку
1,5 м 2 на одну годує мати. При цьому кількість матерів-годувальниць необхідно приймати рівним 2,5% жінок, що працюють в найбільш великого числа зміні.
При кількості жінок, які працюють в найбільш великого числа зміні, понад 1000 осіб, розрахунок площі приміщень для годування немовлят необхідно робити з умови користування цими приміщеннями в 2 потоки з рівною кількістю користуються в кожному з потоків.
Площа Чекальні і для годування немовлят повинна бути не менше 15 U% .

Приміщення для прання, хімічної чистки,

сушіння, знепилення, знешкодження
і ремонту спецодягу і взуття
3.68. Для прання спецодягу повинні передбачатися пральні при промислових підприємствах або групах підприємств промисловості.
В пралень при промислових підприємствах слід в потрібних випадках враховувати відділення для хімічної чистки, а ще для відновлення просочення спецодягу.
В обґрунтованих випадках дозволяється враховувати будівництво міських пралень з відділеннями хімічної чистки і відновлення просочення спецодягу, які обслуговують окремі підприємства промисловості або групи підприємств промисловості.
Списочное кількість робо *
Площа респіраторної на
одного працюючого, м 2
3.69. Для знешкодження спецодягу і взуття повинні передбачатися приміщення згідно табл. 4 справжніх норм, які необхідно розміщувати суміжно з гардеробними або роздатковими спецодягу або в спеціалізованих відділеннях пралень при промислових підприємствах.
3.70. Продуктивність пралень, відділень хімічної чистки і відновлення просочення спецодягу, для знешкодження спецодягу і взуття, а ще склад і площі приміщень для таких відділень повинні ставитися в технологічною частини проекту.
Склад і площі приміщень пралень необхідно приймати, в основному, по Сніпу з проектування підприємств побутового обслуговування населення. Склад і площі приміщень пралень дозволяється уточнити в залежності від характеру забруднення спецодягу з урахуванням санітарних правил по її обробці.
3.71. При пралень необхідно передбачати виробничі та приміщення складського типу для робіт по ремонту спецодягу та взуття площею в розрахунку 9 м 2 на одне місце роботи.
Кількість місць для роботи повинно ставитися в технологічною частини проекту.
3.72. Приміщення для сушіння і для знепилювання спецодягу згідно табл. 4 цих норм необхідно розміщувати суміжно з гардеробними або роздатковими спецодягу або, при обслуговуванні декількох гардеробних, окремо. Склад і площі приміщень для сушіння та для знепилювання спецодягу повинні ставитися в технологічною частини проекту все залежить від кількості обслуговуваних і використовуваного обладнання.
При вмісті вологи в одному комплекті спецодягу, що підлягає сушінню, менше 0,5 кг сушка може виконуватися в закритих гардеробних шафах, оснащені витяжною вентиляцією з механічним спонуканням згідно п. 8.10 цих норм. Площа приміщення для сушки і приміщення для знепилювання повинна бути не менше дев’яти метрів 2 .
3.73. Приміщення для сушіння і для знепилювання спецодягу слід проектувати виходячи з умов використання в них системи обслуговування; самообслужіва
ня дозволяється при кількості працюючих в наіболее.большого числа зміні до 30 осіб.
3.74. Обладнання і пристрої для миття спеціального взуття необхідно передбачати відповідно до табл. 4 справжніх норм. Розташування таких пристроїв і пристосувань має відповідати вимогу локалізації забруднень в місцях їх появи і усунення перенесення їх на інші ділянки.
Для миття спеціального взуття використовуються гідравлічні щітки в розрахунку одна щітка на 100 чоловік, що працюють в найбільш великого числа зміні, для яких потрібно миття взуття. Для стоку брудної води необхідно передбачати лотки і трапи.

4. Приміщення ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

4.1. Під час проектування підприємств промисловості повинні передбачатися:
а) здоровпункти, інгаляторій, фотарії, приміщення для особистої гігієни жінок і приміщення для ручних ванн, проектовані і розміщуються відповідно до цих норм;
б) лікарні, поліклініки (відділення поліклінік), медико-санітарні частини, а ще санаторії-профілакторії, що розміщуються: поліклініки і їх відділення, в основному, в передзаводській зоні індивідуальних підприємств або в громадських центрах груп підприємств, а лікарні і санаторії-профілакторії — поза промислової зони мегаполісів і селищ.
4.2. Проектування лікарень, поліклінік (відділень поліклінік), медико-санітарних частин, а ще санаторіїв-профілакторіїв має виконуватися згідно з нормами проектування таких установ, СНиП з проектування планування і забудови міст, селищ і сільських пунктів проживання і з завданнями, погоджує: на проектування лікарень, поліклінік і відділень поліклінік — з тутешніми органами охорони здоров’я, на проектування санаторіїв-профілакторіїв — з порадами професійних спілок.
Під час проектування перерахованих установ повинні передбачатися можливості кооперованого користування ними працюють на інших підприємствах, а ще членами сімей працюючих.
Глава СНиП І-92-76 «Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості» розроблена ЦНДІ-промислових будівель Держбуду СРСР за участю Інституту гігієни праці та профзахворювань АМН СРСР, Весоюзного НДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. Н. А. Семашко МОЗ СРСР і ВЦНІІ охорони праці ВЦРПС.
З введенням в дію цієї глави втрачає силу глава СНиП П-М. 3-68 «Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості. Норми проектування ».
Справжня глава СНиП узгоджена з Міністерством охорони здоров’я СРСР і ВЦРПС.
Редактори — архітектори Ю. І. Пастухов (Держбуд СРСР) і Л. Я. Шерман (ЦНІІпромзданій)
Інструкт.-іормат. I вип.-1.5-1977
4.3. На промислових підприємствах за обліковим кількістю працюючих 300 чоловік і більше повинні передбачатися фельдшерські пункти охорони здоров’я.
4.4. Кількість фельдшерських здоровпунктів повинна визначатися за чисельністю спискового складу працюючих на підприємстві в розрахунку обслуговування одним здравпунктом: на підприємствах хімічної, гірничорудної, вугільної та нафтопереробної промисловості-1500 чоловік, на підприємствах інших промислових сфер- 2000 чоловік; при підземних роботах — 500 осіб.
При дуже високу небезпеку процесів виробництва, розрахункове кількість обслуговуваних одним здравпунктом може бути зменшено.
4.5. Склад і площі приміщень фельдшерського здоровпункту необхідно приймати згідно з табл. 9.
Склад і площі приміщень загальнозаводських лікарських здоровпунктів необхідно приймати згідно з таблицею, 10.
Вестибюль-очікувальна і реєстратура
Перев’язувальні (чиста і гнійна)
Кабінет для прийому хворих
Кімната чергового мед персоналом
Кімната тимчасового перебування хворих
Вбиральня з умивальником в тамбурі чоловіча
Площа приміщень при категорії загальнозаводських здоровпунктів, м 2
Вестибюль-очікувальна і реєстратура
Перев’язувальні (гнійна і’чістая) в 2-ух приміщеннях
Кабінети для приймання-
Кімната для фізіотерапії
Кімната для терапевтичних процедур
Кімната для непостійного перебування хворих
Кабінет завідувача здравпунктом
Приміщення для автоклава і зберігання перев’язувальних матеріалів
Кімната чергового мед персоналом
Вбиральня з умивальником в тамбурі чоловіча
На 1 унітаз Те ж
На 2 душові сітки
На 1 душову сітку
У загальнозаводських здравпунк-
тах підприємств з гарячими цехами або з свавілля-
ствами групи Ша необхідно передбачати замість душової ванну з душем.
4.6. На реконструйованих промислових підприємствах за обліковим кількістю працюючих до 4000 чоловік за погодженням з тутешніми органами охорони здоров’я дозволяється враховувати общезаводские лікарські здоровпункти.
Категорію загальнозаводського лікарського здоровпункту необхідно приймати в залежності від спискового кількості працюючих:
I -СВ. 3000 до 4000;
II — св. 2000 до 3000;
III — від 1200 до 2000.
4.7. Здоровпункти, в основному, повинні розміщуватися В перші поверхах додаткових або будівель для виробництва, поблизу найбільш багатолюдних або особливо небезпечних щодо травматизму цехів. Здоровпункти дозволяється розміщувати також при прохід-
Норми будівництва і правила
Підсобні будівлі і приміщення підприємств промисловості
На заміну СНиП Н-М.3-68
Держком Ради Міністрів СРСР у справах будівництва (Держбуд СРСР)
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Реальні норми необхідно виконувати під час проектування нових та реконструйованих додаткових будівель і приміщень підприємств промисловості: санітарно-побутових, громадського харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування, управлінь, конструкторських бюро, навчальних занять і громадських організацій.
Будинки й приміщення для обслуговування працюючих на підприємствах індивідуальних промислових сфер зі нестандартними умовами і організацією праці слід проектувати згідно з відомчими нормами, розробленими на основі і в розвиток цих норм і затвердженими міністерствами чи відомствами за погодженням з Держбудом СРСР, органами державного нагляду і ЦК профспілки.
Реальні норми не поширюються на проектування інвентарних будівель: мобільних, контейнерних і збірно-розбірних.
1.2. Підсобні будівлі, в основному, як правило включаються в число загальних об’єктів для груп підприємств за інструкцією по розробці схем генеральних планів груп підприємств із загальними об’єктами (промислових вузлів), якщо це не суперечить справжнім нормативам.
1.3. Підсобні приміщення різного призначення потрібно розмістити в одній будівлі, якщо це не суперечить справжнім нормативам і Норм санітарії проектування підприємств промисловості.
1.4. Підсобні будівлі і приміщення потрібно розмістити в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих чинників.
Приміщення для обслуговування працюючих потрібно розмістити виходячи з наближені
ня їх до робочих місць (згідно з нормами відстаней до місць для роботи, перерахованих в пп. 3.46, 3.53, 3.57, 3.61, 4.27, 5.2), беручи до уваги при цьому, що працюють не повинні пройти через приміщення для виробничих потреб з небезпечними для здоров’я випарами і з виробництвами категорій А, Б і Е, якщо вони в таких приміщеннях перестають працювати.
1.5. Загальну площу будинку слід визначати як суму площ, вимірюваних в межах поверхонь знаходяться всередині фасадних стін всіх його поверхів, тамбурів, сходових клітин і переходів в інші будівлі.
До загальної площі будівлі не як правило включаються площі шахт, площі технічного підпілля заввишки (в світлі) не більш 1,8 м і приміщень над підшивними стелями, які призначені для розміщення, огляду і ремонту комунікацій, джерел освітлення та інших пристроїв.
1.6. Кількість працюючих — списочно, в найбільш великого числа зміні, і ще в найбільш великого числа частини цієї зміни, одночасно починає або одночасно закінчує роботу з інтервалом в 1 год і більше — повинно ставитися в технологічною частини проекту і включати, крім ключових штатів працюють , практикантів, що проходять виробниче навчання.
2. Об’ємно-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ
2.1. Підсобні приміщення потрібно розмістити, в основному, в прибудовах до виробничих будівель. У варіантах коли таке розташування суперечить вимогам аерації приміщень на виробництві або захисту приміщень допоміжного значення з програмним забезпеченням-
ЦНІІпромзданій Держбуду СРСР
Ради Міністрів СРСР
чинності 1 липня 1977 р.
у справах будівництва від 23 липня 1976 № 116
постійними місцями для роботи від шкідливих виробничих впливів, підсобні приміщення потрібно розмістити в окремих будинках чи в прибудовах, прилягають до виробничих будівель торцями.
Підсобні приміщення дозволяється розміщувати під вмонтування (рставках) в будівлі для виробництва I і II ступеня стійкості до вогню з виробництвами категорій В, Г і Д.
Приміщення вбиралень, приміщень для куріння, приміщення для відпочинку, особистої гігієни жінок, ручних ванн; рукомийники, напівдушів і пристрої питного постачання водою; приміщення для фахівців і іншого персоналу, які за умовами виробництва потрібно розташовувати поблизу місць для роботи, дозволяється розміщувати безпосередньо з виробничих будівлях, в тому числі на антресолях. Курильні забороняється розміщувати в приміщеннях з виробництвами категорій А, Б і Е. Вбиральні і курильні в будівлях з виробництвами категорій Г і Д дозволяється розміщувати в підвалах.
2.2. Підсобні приміщення, крім призначаються для виробництв групи I (згідно табл. 4 справжніх норм) із кількістю найманих працівників в найбільш великого числа зміні до 30 осіб, повинні повідомлятися з приміщеннями для виробничих потреб через коридори, сходові клітки і тамбури або тамбури-шлюзи при виробництвах категорій А, Б і Е і в інших необхідних випадках.
2.3. Між стоять окремо допоміжними будівлями з приміщеннями для обслуговування працюючих і обігріваються виробничими будівлями необхідно передбачати опалювальні переходи.
Опалювальні переходи дозволяється не враховувати в будівлі для виробництва:
з виробничими процесами групи Ід;
з виробничими процесами груп I, Ша, ШБ і Іг (крім процесів виробництва з спільним впливом пилу і вологи) в IV кліматичному районі (крім кліматичного підрайону 1УГ).
2.4. Підсобні будівлі зобов’язані мати не більш дев’яти поверхів.
При підрахунку кількості поверхів необхідно взяти до уваги надземні поверхи, включаючи технічні, а ще нижній поверх, якщо
верх його перекриття вище планувальної позначки землі на 2 м і більше.
2.5. Висота поверхів додаткових будівель і встроек (вставок) повинна бути 3,3 м; при площі поверху вмонтування (вставки) до 300 м 2 дозволяється приймати висоту поверху 3 м.
Дозволяється приймати висоту поверху 3,6 або 4,2 м, якщо не менше 60% площі поверху призначається для розміщення залів їдалень, зборів і засідань площею яка більше 300 м 2 або приміщень, збільшення висоти, яких викликано розмірами розміщується обладнання. Висоту залів зборів або залів засідань, при яких передбачаються кіноапаратного, необхідно приймати відповідно до кормами проектування клубів.
Висота від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриттів, а ще до низу обладнання і комунікацій, розташовуваних під перекриттями, повинна бути не менше
2,2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей-не менше 1,8 м. Висота від підлоги до ні-‘за підшивань стель повинна бути не менше 2,4 м; в коридорах цю висоту дозволяється приймати 2,2 м.
Висоту приміщень допоміжного значення, що розміщуються безпосередньо в виробничих будівлях, в тому числі на антресолях (згідно п. 2.1. Цих норм), необхідно приймати не менше 2,4 м.
2.6. Ступінь стійкості до вогню, кількість поверхів і площа поверху між протипожежними поверхнями стін будівель повинні відповідати зазначеним в табл. 1.
2.7. Приміщення, призначені для обслуговування працюючих в одноповерхових і двоповерхових виробничих будівлях, потрібно розмістити не вище ніж на четвертому поверсі.
Ступінь стійкості до вогню будівлі
Площа поверху між протипожежними поверхнями стін, м 2
Зали зборів, засідань і зали їдалень повинні розміщуватися відповідно до табл. 2.
2.8. Підсобні приміщення, які розташовуються в прибудовах, при площі поверху прибудови не більш згаданої в табл. 1 цих норм необхідно відокремлювати від приміщень на виробництві вогнетривкими поверхнями стін або перегородками з межею Стійкості до вогню 0,75 ч; при більшій території поверху — протипожежними поверхнями стін.
Прибудови нижче II ступеня стійкості до вогню, а ще прибудови до виробничих будівель нижче II ступеня стійкості до вогню і сусідні з приміщеннями, в яких розміщуються виробництва категорій А, Б і Е, необхідно відділяти протипожежними поверхнями стін.
2.9. Вмонтування (вставки) необхідно відокремлювати від приміщень на виробництві протипожежними поверхнями стін і перекриттями з межею стійкості до вогню 2,5 ч. Головні будівельні конструкції встроек (вставок) повинні відповідати вимогам, що пред’являються до конструкцій будівель II ступеня стійкості до вогню; площа поверху між протипожежними поверхнями стін повинна відповідати згаданої в табл. 1. У протипожежних стінах дозволяється враховувати тільки двері з межею стійкості до вогню 0,6 ч. Вмонтування, що примикають до зовнішніх стін поздовжньою стороною, при площі поверху вмонтування не більш згаданої в табл. 1, дозволяється відокремлювати від приміщень на виробництві вогнетривкими поверхнями стін або перегородками з межею стійкості до вогню 0,75 ч.
Конструкції огородження приміщень допоміжного значення, що розміщуються безпосередньо в виробничих будівлях, в тому числі на антресолях (згідно п. 2.1 цих норм), повинні бути вогнетривкими з межею стійкості до вогню не менше 0,25 год.
— 2.10. Кількість евакуаційних виходів з додаткових будівель або приміщень,
а ще з встроек (вставок) має бути як мінімум кілька.
З приміщень для обслуговування працюючих і для громадських організацій, що розміщуються у вмонтування (вставках), Плюс до всього до двох зазначених виходів, дозволяється враховувати, як евакуаційні, виходи через приміщення для виробничих потреб з виробництвами категорій Г і Д. У даних випадках: додаткові виходи повинні .бути розміщені по двом сторонам вмонтування (вставки); в сходових клітинах додаткових виходів передбачається підпір повітря 2 кгс / м 2, що забезпечується (при одних відкритих дверях) автоматично включаються під час пожежі вентиляторами; в гардеробних шафи для зберігання одягу повинні бути металевими.
Як другий евакуаційний вихід з іншого і вищерозташованих поверхів дозволяється враховувати зовнішні відкриті сходи зі сталі при кількості працюючих на одному поверсі (крім першого):
70 осіб — у двоповерхових будинках II ступеня стійкості до вогню, 50 осіб — в двоповерхових будинках III ступеня огнестойкбсті і 30 осіб — в двоповерхових будинках IV і V ступенів стійкості до вогню;
35 осіб — у триповерхових будинках;
15 осіб — у будинках з кількістю поверхів більше трьох.
З додаткового приміщення в разі одночасного перебування не більш 50 осіб, що знаходиться на будь-якому поверсі, дозволяється влаштування одних дверей, яка веде до евакуаційних виходів.
2.11. Найбільші відстані від дверей приміщень (крім приміщень вбиралень, умивальних, куріння, душових) до прилеглого виходу назовні або до найближчої сходової клітки повинні відповідати зазначеним в табл. 3.
2.12. Відстані від виходів з приміщень допоміжного значення, розташованих безпосередньо у виробничих будівлях, в тому числі на антресолях (згідно п. 2.1 цих норм), до вихсздов назовні необхідно приймати, по Сніпу з проектування будівель для виробництва, як від найбільш віддалених місць для роботи, в залежності від категорії виробництва. Розрахункову довжину шляху евакуації по внутрішньої відкритих сходах повинна дорівнювати потроєною висоті цих сходів.
Місткість залу, чол.
Ступінь стійкості до вогню будівлі
2.13. Кількість людей, евакуйованих з приміщень допоміжного значення, необхідно приймати:
з санітарно-побутових приміщень — рівним 50% кількості працюючих в найбільш великого числа зміні;
з обідніх залів їдалень, залів зборів і залів засідань-рівною кількості місць в залах плюс 25%;
з приміщень управлінь, конструкторських бюро, навчальних занять і громадських організацій — рівною кількості робочих і учнівських місць в перерахованих приміщеннях.
2.14. Ширина маршів і сходових площадок, коридорів, переходів між будівлями, проходів (крім проходів між рядами шаф в гардеробних) і дверей, службовців для евакуації людей, повинна братися за розрахунком, проте не менш, м:

маршів і сходових площадок 1,2;

коридорів і переходів між будівлями 1,4;
Ширина вхідних дверей сходових кліток повинна бути не менше ширини маршу сходів.
Ширину сходових прольотів і площадок не дозволяється приймати більш 2,4 м.
2.15. Зовнішні відкриті сходи зі сталі, що призначаються для евакуації людей, повинні бути шириною не менше 0,7 м з уклоном не більше 1: 1 і мати огородження висотою не менше 0,8 м. Для виходу з приміщень на ці сходи необхідно передбачати огороджені майданчики або балкони.
2.16. З розміщених в підвалі гардеробних, кладових горючих матеріалів, а ще майстерень ремонту спецодягу та взуття із кількістю найманих працівників до 5 чоловік вихід в цокольний поверх дозволяється враховувати лише через окремі сходові клітки, провідні до цокольного поверху і розміщені на відстані не менше п’яти метрів від входів у загальні сходові клітки.
2.17. Для додаткових будівель дозволяється проектувати відкриті сходи з вестибюля до другого поверху; в даних випадках стіни (перегородки) і перекриття вестибюля повинні бути з негорючих матеріалів з межею стійкості до вогню не менше 0,75 год; вестибюль повинен бути відділяється від коридорів перегородками з дверима.
Для будівель II ступеня стійкості до вогню основні сходи дозволяється проектувати відкритими на всю висоту будівель за умов розміщення інших сходів в сходових клітках. Стіни (перегородки) і перекриття вестибюлів і поверхових холів, що примикають до відкритих сходів, повинні бути з негорючих матеріалів з межею стійкості до вогню не менше 0,75 год; вестибюль повинен бути відділяється від коридорів перегородками з дверима.
2.18. У будівлях II ступеня стійкості до вогню з кількістю поверхів не більш п’яти 50% сходових кліток дозволяється враховувати з верхнім природним освітленням, при цьому просвіт між маршами сходів в будівлях з кількістю поверхів три і більше повинен бути не менше 1,5 м.
2.19. Для приміщень допоміжного значення, розташованих на антресолях в виробничих будівлях, дозволяється враховувати відкриті сходи зі сталі, завширшки, ухил і висоту огороджень яких необхідно приймати відповідно до п. 2.15 цих норм.
2.20. У внутрішніх стінах сходових кліток дозволяється враховувати отвори, заповнені скляними блоками, для освітлення вестибюлів, поверхових холів і коридорів.
У сходових клітках дозволяється враховувати засклені двері і двері з фрамугами; скління дверей і фрамуг на шостому і верхніх поверхах має бути з безпечного скла з металевою сіткою.
2.21. Площа вестибюля необхідно приймати з розрахунку 0,15 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні, але
Відстані від дверей приміщень, м
Ступінь стійкості до вогню будівель
розміщених між сходовими клітками або виходами назовні
з виходом в тупиковий коридор
Примітка. відстань від
ленной точки підлоги приміщення до дверей, що ведуть до
евакуаційного виходу, має бути не більше вка-
занного в таблиці для приміщень з виходом в тупиковий коридор.
ие менше 12 м 2. На підприємствах, що розміщуються в Північній будівельно-кліматичній зоні, площа вестибюлів, які призначені для очікування пасажирського транспорту, необхідно приймати в розрахунку 0,25 м 2 на одного працюючого в найбільш великого числа зміні.
2.22. Входи в будівлі повинні передбачатися через тамбури. Глибина тамбура повинна бути не менше 1,2 м і перевищувати ширину полотна дверей не менше ніж на 0,2 м. Ширина тамбура повинна бути більше ширини прорізів дверей не менше ніж на 0,15 м з усіх боків. У будівлях, що розміщуються в районах з розрахунковою температурою для проектування опалення нижче мінус 30 ° С, тамбури повинні передбачатися подвійними.
Рівень підлоги 1-го поверху повинен бути вище рівня планувальної позначки землі не менше ніж на 0,15 м.
Біля входів у будівлі необхідно передбачати пристрої для очищення взуття.
2.23. У будівлях в кілька поверхів, з різницею позначок підлоги вестибюля і верхнього поверху 12 м і більше, необхідно передбачати пасажирські або вантажно-пасажирські ліфти. Кількість і підйомність вантажу ліфтів, а ще їх розташування необхідно приймати відповідно до вимог норм на проектування будівель громадського значення.
2.24. Природне освітлення необхідно передбачати в приміщеннях: з регулярними місцями для роботи, для навчальних занять, перев’язувальних і прийому хворих у медпунктах, для годування немовлят, культурного обслуговування (крім залів зборів), і ще в приміщеннях для відпочинку (якщо в приміщеннях для виробничих потреб не розраховане природне освітлення). Природне освітлення приміщень підприємств громадського харчування, пралень і відділень хімчистки" необхідно передбачати згідно з відповідними СНиП.
Інші приміщення можуть не мати природного освітлення і розміщуватися в підвальних поверхах висотою не менше трьох метрів.
2.25. У будівлях в кілька поверхів вбиральні, душові та умивальні повинні розміщуватися, в основному, над приміщеннями того ж призначення, а ще над бойлерними, насосними і іншими технічними приміщеннями.
2.26. Для зберігання, сушіння та очищення прибирального інвентарю і обладнання слід
враховувати на кожному поверсі будівлі господарські комори, оснащені мийками з холодною і гарячою водою. Площа комор необхідно приймати з розрахунку 0,8 м 2 на кожні 100 м 2 площі поверху, проте не менше чотирьох метрів 2 .
У будівлях в кілька поверхів при площі поверху менш 400 м 2 повинна передбачатися одна домашня комора на 2 сусідніх поверху.
2.27. Вихід на покрівлю триповерхової будівлі, площа покриття якого менше 500 м 2, дозволяється враховувати по зовнішньої вертикальної пожежній драбині шириною не менше 0,7 м.
2.28. Для покриттів будівель заввишки 10 м і більше необхідно передбачати огорожі заввишки не менше 0,6 м з негорючих матеріалів.
2.29. У будівлях, розташованих в IV кліматичному районі, вікна приміщень з регулярними місцями для роботи, звернені на бік горизонту в межах 200-290 °, повинні бути обладнані сонцезахисними пристроями.
2.30. Приміщення управлінь, конструкторських бюро, навчальних занять і громадських організацій зобов’язані мати шумоізоляцію відповідно до СНиП з проектування захисту від шуму.
2.31. Оздоблення спалимими матеріалами поверхонь конструкцій коридорів і вестибюлів будинків II-IV ступеня стійкості до вогню, а ще сходових клітин забороняється.
2.32. Автоматична пожежна сигналізація повинна бути в окремих будинках і в прибудовах з числом поверхів більше чотирьох, а у вмонтування (вставках) — незалежно від числа поверхів, в наступних приміщеннях;
гардеробних; приміщеннях для відпочинку; приміщеннях для зберігання книг в бібліотеках і в кабінетах політичної освіти; архівах і комор горючих матеріалів; залах зборів, засідань з числом місць 300 і більше; робочих приміщеннях управлінь і конструкторських бюро.
У приміщеннях громадського харчування, пралень, приміщеннях хімчистки і ремонту одягу автоматична пожежна сигналізація повинна передбачатися згідно з відповідними главам СНиП.
2.33. З розміщених в надземних і цокольних поверхах і які не мають природного освітлення коридорів і гардеробних
площею яка більше 200 м 2 повинна передбачатися можливість видалення диму.
При розміщенні перерахованих гардеробних, а ще комор горючих матеріалів в підвалах (крім підвальних приміщень, які призначені для притулків) необхідно передбачати приямки з віконними конструкціями розміром 0,9X1,2 м. Площа прорізів для видалення диму і площа вікон в приямках повинна становити 0, 2% для підлоги території.

3. Санітарно-побутові Приміщення

3.1. Санітарно-побутові приміщення для робітників, інженерно-технічних працівників і персоналу, зайнятих безпосередньо на виробництві, повинні проектуватися в залежності від груп процесів виробництва, згідно з табл. 4 і згідно з нормами цього розділу.
Для працюючих в управліннях, конструкторських бюро і в громадських організаціях, а ще для персоналу та учнів в приміщеннях навчальних занять повинні передбачатися гардеробні вуличного Одягу, умивальні і вбиральні.
3.2. Групи процесів виробництва і необхідні спеціалізовані санітарно-побутові приміщення і пристрої необхідно приймати у відповідності з переліками професій працюючих з вказанням груп процесів виробництва, до яких вони відносяться (згідно табл. 4 справжніх норм), затверджених міністерствами чи відомствами за погодженням з Міністерством охорони здоров’я СРСР і ЦК відповідних профспілок.
У випадках, коли процеси виробництва однієї групи містять характеристики іншої групи, необхідно передбачати додатково відповідні спеціалізовані санітарно-побутові приміщення і пристрої відповідно до табл. 4 справжніх норм.
Процеси виробництва групи I, при яких проводяться роботи, що відносяться, відповідно до вказівок Норм санітарії проектування підприємств промисловості, до категорії важких, слід прирівнювати до процесів групи Па.
3.3. При виробництвах, де є можливість небезпечного для життя людей раптового виділення газів (наприклад, доменне, азотнотуковий, коксохімічне, нафтопере
розробляє), повинні передбачатися газорятувальні станції. Проектування газорятівних станцій повинно виконуватися відповідно до завдання, узгодженим з органами Держгіртехнагляду.
3.4. Стіни і перегородки гардеробних спецодягу, душових, переддушових, умивальних, приміщень для сушіння, знепилення та знешкодження спецодягу, особистої гігієни жінок і убиралень повинні бути оброблені матеріалами, що допускають їх легку чистку і миття гарячою водою з використанням миючих речовин. Обробка повинна передбачатися на висоту, відповідну верху прорізів дверей, а в душових і в переддушових — на всю висоту приміщень.
Стіни і перегородки перерахованих приміщень вище обробки, а ще стелі повинні бути покриті фарбою водостійкими фарбами, при цьому стелі душових і переддушових, що розміщуються на верхньому поверсі будівель з суміщеними покриттями, повинні бути покриті фарбою водостійкими пароустойчівимі фарбами.
Стіни і перегородки інших санітарно-побутових приміщень повинні бути покриті фарбою на всю висоту водостійкими фарбами; стелі даних приміщень повинні бути покриті фарбою водяними незмивною фарбою.
Душові, переддушові і приміщення для сушіння спецодягу не повинні прилягати до зовнішніх стін.
3.5. У підлогах душових, умивальних на п’ять і більше умивальників, вбиралень на три і більше санітарних приладу, а ще інших приміщень, в яких потрібна вологе прибирання (наприклад, гардеробних спецодягу при виробництвах з впливом особливо небезпечних речовин, приміщень знепилення, знешкодження спецодягу і т . д.), повинні передбачатися трапи; в підлогах душових повинна передбачатися обклеєна гідроізоляція.
Ухил підлоги до трапів і пристрій обклеєній гідроізоляції необхідно приймати відповідно до СНиП з проектування підлог.
3.6. У будівлях, на другому і вище розташованих поверхах яких розташовані гардеробні, необхідно передбачати механізми підйому або інші пристосування для вертикального переміщення спецодягу, якщо списочно

Рекомендованные статьи

Добавить комментарий